Можна на «ти»? (ВІДЕО) про БОРЩ із Ганкою Третяк
Sunday БОРЩ з Ганкою Третяк from Sasha Shagi on Vimeo.
Зізнайся, у тебе ж є ідея? Будь-яка. Просто ідея, яку ти носиш в голові вже давно. Написати щось, піти кудись, набити комусь морду, якусь фігню дерев’янну вирізати... Обдумуєш ту ідею, обсмоктуєш, уявляєш, яка вона буде, коли реалізується. У мене теж така є. Я не скажу, яка, бо вона тікі моя. В цьому плані, я схожий на Горлума. Я її лелію – «мою прєєєєллєсьть».
Я би її реалізував, але постійно якось то часу нема… то ше шось… то хочеться її ше обдумати. Отак з усіх куточків обдумати, щоб коли я почну її втілювати в реальність, вона вже була готова і, як тільки я її втілю, всі ахнули. (Хм… а може то я не ідею хочу втілити, а щоб всі ахнули? Ну то таке.. Я про інше)
Запросили знач мене на «Сандей Borshch» (не в певнений, що назву правильно написав, але десь так вона звучить). Приходжу. Я перше не поняв взагалі, що то за тусня. На вході – чувак на варгані грає, якась дівчинка походу вчиться у нього грати, заходжу – типу бар якийсь, народ лежить на таких мішках-кріслах, люди в фартухах «Сандей Borshch» ходять… Сів собі. Сижу. Чекаю, шо буде далі.
Я апше майже випадково туди прийшов. Тут пару знайомих мало бути. І раптом виходить одна дівчинка в тому фартуху з борщем і каже:
– А зара будуть презентації ідей. У кожного три хвилини.
Я думаю:
– які презентації? Куда я попав?
Виходить дівчинка з Полтави. Розказує шось про енергозбереження школи і про то, що вона хоче, шоб вони менше платили за всяке тепло і шо вона знає, як так зробити, щоб всім школам було тепло і дешево одночасно.
Потім був дядько з жовтим підводним човном. Угу – як у Бітлів. Ми з ним потім поговорили, то він розказав, шо той підводний човен зробили спеціально схожим на «Єллов сабмарін» з обкладинки альбому Бітлів. Вони її хотіли показати на концерті Маккартні у Києві. Типу сюрприз такий зробити. Домовились з менеджером і т.д. А в останній момент менеджер каже: Нє. Нічо не вийде. Все скасовуєм. Ніякого Єллов сабмарін. То – пісня Рінго Стара, а Пол з Рінгом посварився.
Ну корочє так і не вийшло показати той човен всім. От він прийшов сюди, щоб хтось може підказав, що тепер з ним робити (якшо ви знаєте, шо – то напишіть десь тут. Може прочитає). Якшо то, шо той дядько казав – правда, то це взагалі круто! Саморобний двомісний підводний човен! От би в ньому зануритись на Синевірі… там вода прозора…
Потім ше була дівчинка, яка хоче робити сувеніри зі сміття. Якшо хтось був на минулому Гоголь-фесті, то там на 2-му поверсі був такий килим з троянд. Типу приходиш, сідаєш, тобі дають клаптик червоної тканини і ти його скручуєш, як троянду, а потім та троянда пришивається до троянд, які зробили всі інші люди перед тобою. І виходе такий великий килим. То вона з тим килимом півсвіту об’їхала. Ну так от – то зара вона вже килим не робе, а тепер хоче робити сувеніри зі сміття.синевіри
Ше був хлопець Денис. Я його ім’я запам’ятав, бо він потім і виграв. У вас ніколи такого не було, що ви шукаєте вулицю Фучіка 25-й номер (або іншу якусь), вам сказали «сначяла пряма, і послє трєтьєва свєтлафора, свєрньотє на лєва». От ви йдете після того повороту на ліво. Ніби ж вже Фучіка, але ні табличок, ні номерів. І людей нема, щоб спитати.. Ну так от. Той Денис хоче, щоб номери на будинках робили ті люди, які там живуть. По-моєму правильно! Хоч, щоб тебе знайшли – виставляй номер. І зразу буде видно, що за народ і будинку живе. Нормальний – знач є номер, дикуни – нема. За цю ідею Денис отримав 1000 грн. Ну типу – помічні, щоб він по швидше то зробив. Кльово!
А потім нас годували. То фішка така. Годували борщем. То якраз той бар і пригощав нас. Я подумав, що все – от конкурс провели, нагодували, можна і розходитись. Але нє. За нас всіх взялась Ганка Третяк. То її бар (KievDailyBar – на правах реклами). Вона якраз почала розказувати про то, про шо я почав був писати спочатку. Якшо є ідея, то з нею тре шось робити, ане тримати в голові. Але перед тим тре подивитись, кому та ідея потрібна. Якшо то «мистецтво для мистецтва» – то одне, а якшо шось корисне – то інше. Назагал – в кожному конкретному випадку тре дивитись. Але головне – то хоч шось робити а не сидіти в неті.
А до чого я то всьо розказав?.. А! Згадав. Ну так от – отам на Сандей Borshch я познайомився з одним чуваком (Льоша вроді..) у нього ідея, схожа на мою і ми з ним домовились, що спробуєм разом якийсь проект зробити. Я йому дав своє мило. А він не пише. Ну так от, чо я то всьо почав писати: ЛЬОША, АДЗАВІСЬ!
Твій Макарон Вєрмішелєв
ІДЕЇ НА БОРЩІ ПОДАЮТЬСЯ ТУТ